46. А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
47. і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48. що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,
49. бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,
50. і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!
51. Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!
52. Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,
53. удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!
54. Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,
55. як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!
56. І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.
57. А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.
58. І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.
59. І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.
60. І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!
61. А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям!
62. І кивали до батька його, як хотів би назвати його?
63. Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.
64. І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!