46. А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
47. і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48. що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,
49. бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,
50. і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!
51. Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!
52. Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,
53. удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!
54. Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,
55. як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!
56. І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.
57. А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.
58. І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.