38. Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.
39. З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!
40. А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
41. Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
42. А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!
43. Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
44. Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.
45. А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
46. Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.
47. Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
48. Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!
49. Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!
50. Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.
51. А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.
52. А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.
53. Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.