24. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.
25. Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.
26. Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...
27. І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?
28. Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:
29. Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?
30. І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.
31. Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!
32. А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.
33. Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?
34. Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.
35. Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!
36. А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.
37. Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.
38. Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.
39. З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!
40. А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
41. Значно ж більш вони ввірували через слово Його.