30. А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.
31. Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.
32. Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!
33. А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,
34. і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!
35. І закапали сльози Ісусові...
36. А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!
37. А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?
38. Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.
39. Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...
40. Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?