1. Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.
2. А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.
3. Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...
4. Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.
5. А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
6. А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.
7. Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.
8. Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?
9. Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.
10. А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.
11. Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.
12. А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.
13. Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.