22. Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима.
23. А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґанку.
24. Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам!
25. Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви. Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене.
26. Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви.
27. Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть.
28. І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки.
29. Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки.
30. Я й Отець Ми одне!
31. Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його.
32. Відповів їм Ісус: Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?
33. Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш...
34. Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги?
35. Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути,
36. то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш Ти Бога, через те, що сказав Я: Я Син Божий?
37. Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені.
38. А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я ув Отці!
39. Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він.
40. І Він знову на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував.