37. (89-38) як місяць, він буде стояти повіки, і Свідок на хмарі правдивий... Села.
38. (89-39) А Ти опустив та обридив, розгнівався Ти на Свого помазанця,
39. (89-40) Ти неважливим зробив заповіта Свого раба, Ти скинув на землю корону його,
40. (89-41) всю горожу його поламав, твердині його обернув на руїну!...
41. (89-42) Всі грабують його, хто проходить дорогою, він став для сусідів своїх посміховищем...
42. (89-43) Підніс Ти правицю його переслідувачів, усіх його ворогів Ти потішив,
43. (89-44) і Ти відвернув вістря шаблі його... у війні ж не підтримав його...
44. (89-45) Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,
45. (89-46) скоротив Ти був дні його молодости, розтягнув над ним сором! Села.
46. (89-47) Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
47. (89-48) Пам'ятай же про мене, яка довгота життя людського? Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо?