33. і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.
34. Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,
35. і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.
36. і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,
37. бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...
38. Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,
39. і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!
40. Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!
41. і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,
42. вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,
43. як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,
44. і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...
45. Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.
46. А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.
47. Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.
48. і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.