6. Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,
7. вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,
8. сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:
9. свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!...
10. Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду
11. та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,
12. як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?
13. Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,
14. і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...
15. Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.
16. і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,
17. аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:
18. направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!
19. Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!
20. Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!
21. Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,
22. а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!...
23. Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю,