5. на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.
6. Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,
7. вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,
8. сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:
9. свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!...
10. Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду
11. та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,
12. як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?
13. Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,
14. і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...
15. Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.
16. і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,
17. аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:
18. направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!