16. (69-17) Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене,
17. (69-18) і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене,
18. (69-19) наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!...
19. (69-20) Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги!
20. (69-21) Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов!
21. (69-22) і жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували...
22. (69-23) Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти тенетами,