1. Для дириґетна хору. На спів: „Лелії". Давидів. (69-2) Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли!
2. (69-3) Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія!
3. (69-4) Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!...
4. (69-5) Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, чого не грабував, те вертаю!
5. (69-6) Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані!
6. (69-7) Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже ізраїлів,
7. (69-8) бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!...
8. (69-9) Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері,
9. (69-10) бо ревність до дому Твойого з'їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене,
10. (69-11) і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу...
11. (69-12) За одежу надів я верету, і за приказку став я для них:
12. (69-13) про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке попиває...
13. (69-14) А я молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого,
14. (69-15) визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод!
15. (69-16) Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня!
16. (69-17) Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене,
17. (69-18) і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене,
18. (69-19) наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!...
19. (69-20) Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги!