13. (55-14) але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені,
14. (55-15) з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу...
15. (55-16) Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!
16. (55-17) Я кличу до Бога, і Господь урятує мене:
17. (55-18) увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!
18. (55-19) У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене!
19. (55-20) Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться,
20. (55-21) ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого,
21. (55-22) його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!...
22. (55-23) Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!
23. (55-24) А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!