3. (49-4) мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,
4. (49-5) нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!
5. (49-6) Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,
6. (49-7) які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?
7. (49-8) Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,
8. (49-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,
9. (49-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!
10. (49-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...
11. (49-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,
12. (49-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!
13. (49-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.
14. (49-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...
15. (49-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.