18. (44-19) не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!
19. (44-20) Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,
20. (44-21) чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?
21. (44-22) Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,
22. (44-23) що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...
23. (44-24) Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди!