11. (44-12) Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,
12. (44-13) Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!
13. (44-14) Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,
14. (44-15) Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас...
15. (44-16) Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,
16. (44-17) через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника...
17. (44-18) Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,
18. (44-19) не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!
19. (44-20) Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,
20. (44-21) чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?
21. (44-22) Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,
22. (44-23) що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...
23. (44-24) Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди!
24. (44-25) Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?
25. (44-26) Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі...
26. (44-27) Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!