3. (41-4) На ложі недуги подасть йому сили Господь, усе ложе йому перемінить в недузі його.
4. (41-5) Я промовив був: Господи, май же Ти милість до мене, вилікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив!
5. (41-6) Вороги мої кажуть на мене лихе: Коли вмре та загине імення його?
6. (41-7) А коли хто приходить відвідати, мовить марне: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надвір, то говорить про те...
7. (41-8) Всі мої вороги між собою шепочуться разом на мене, на мене лихе замишляють:
8. (41-9) Негідна річ тисне його, а що він поклався то більше не встане!...
9. (41-10) Навіть приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, підняв проти мене п'яту!