15. (22-16) Висохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в порох смертельний поклав Ти мене.
16. (22-17) Бо пси оточили мене... обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої...
17. (22-18) Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені!
18. (22-19) Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають...
19. (22-20) А Ти, Господи, не віддаляйся, Допомого моя, поспіши ж мені на оборону!
20. (22-21) Від меча збережи мою душу, одиначку мою з руки пса!