11. Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...
12. із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...
13. Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
14. від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.
15. А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!