17. Полюбив він прокляття, бодай же на нього воно надійшло! і не хотів благословення, щоб воно віддалилось від нього!
18. Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива!
19. Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться!
20. Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло!
21. А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй,
22. бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!...
23. Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений!
24. Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи,
25. і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають...
26. Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27. і нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив!
28. Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме!
29. Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!