17. що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.
18. Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.
19. і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.
20. Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,
21. ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.
22. Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.
23. Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.
24. Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!
25. Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!
26. Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.
27. Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.
28. Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.
29. Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.
30. Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.