9. (102-10) і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,
10. (102-11) через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...
11. (102-12) Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!
12. (102-13) А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.
13. (102-14) Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,
14. (102-15) бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!
15. (102-16) і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.
16. (102-17) Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.