4. (102-5) Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...
5. (102-6) Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...
6. (102-7) Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!
7. (102-8) Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...