24. (102-25) Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.
25. (102-26) Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,
26. (102-27) позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...
27. (102-28) Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!
28. (102-29) Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!