19. (102-20) бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,
20. (102-21) щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,
21. (102-22) щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,
22. (102-23) коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.
23. (102-24) Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...
24. (102-25) Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.
25. (102-26) Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,
26. (102-27) позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...
27. (102-28) Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!