1. Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
2. На верхів'ях холмів, при дорозі та на перехрестях стоїть он вона!
3. При брамах, при вході до міста, де входиться в двері, там голосно кличе вона:
4. До вас, мужі, я кличу, а мій голос до людських синів:
5. Зрозумійте но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді!
6. Послухайте, я бо шляхетне кажу, і відкриття моїх губ то простота.
7. Бо правду говорять уста мої, а лукавство гидота для губ моїх.
8. Всі слова моїх уст справедливі, нема в них крутійства й лукавства.
9. Усі вони прості, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знаходить знання.
10. Візьміть ви картання моє, а не срібло, і знання, добірніше від щирого золота: