Приповiстi 30:6-18 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

6. До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.

7. Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру:

8. віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним,

9. щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога.

10. Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.

11. Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,

12. покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,

13. покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!

14. Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!

15. Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить:

16. шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь!

17. Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!

18. Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю:

Приповiстi 30