Приповiстi 20:3-16 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

3. Слава людині, що гнів покидає, а кожен глупак вибухає.

4. Лінивий не оре із осени, а захоче в жнива і нічого нема.

5. Рада в серці людини глибока вода, і розумна людина її повичерпує.

6. Багато людей себе звуть милосердними, та вірну людину хто знайде?

7. У своїй неповинності праведний ходить, блаженні по ньому сини його!

8. Цар сидить на суддевім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.

9. Хто скаже: Очистив я серце своє, очистився я від свого гріха?

10. Вага неоднакова, неоднакова міра, обоє вони то огида для Господа.

11. Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх, чи чин його чистий й чи простий.

12. Ухо, що слухає, й око, що бачить, Господь учинив їх обоє.

13. Не кохайся в спанні, щоб не збідніти; розплющ свої очі та хлібом наситься!

14. Зле, зле! каже той, хто купує, а як піде собі, тоді хвалиться купном.

15. Є золото й перел багато, та розумні уста найцінніший то посуд.

16. Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку візьми його застав.

Приповiстi 20