1. Ліпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний.
2. Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться.
3. Глупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце.
4. Маєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його...
5. Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований.
6. Багато-хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари.
7. Бідаря ненавидять всі браття його, а тимбільш його приятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, нема їх!
8. Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро.
9. Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10. Не лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником.
11. Розум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною.
12. Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.
13. Син безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди.