17. Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
18. Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.
19. Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20. Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.
21. Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.
22. Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.
23. Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.
24. З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.
25. Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.
26. Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!
27. Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.
28. І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.