17. Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:
18. то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!
19. Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!
20. Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,
21. на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:
22. Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?
23. Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!
24. Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!
25. І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!
26. Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.