22. Бо був загорівся огонь Мого гніву, і палився він аж до шеолу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підвалини гір.
23. Я на них нагромаджу нещастя, зуживу Свої стріли на них.
24. Будуть виснажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та заразою лютою, і зуба звірини нашлю Я на них, з отрутою плазунів по землі.
25. Надворі забиватиме меч, а в кімнатах страхіття, як юнака, так і дівчину, грудне немовля з чоловіком посивілим.
26. Я сказав: Повигублюю їх, відірву від людей їхню пам'ять,
27. та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб противники їх не згордилися, щоб вони не сказали: Піднеслася наша рука, і не Господь учинив усе це.
28. Бо вони люд безрадний, і нема в них розумування.
29. Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були про кінець свій.