7. Бо Господь, Бог твій, поблагословив тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, не відчув ти недостачі ні в чому.
8. І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги степу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині.
9. І сказав Господь мені: Не ворогуй з Моавом, і не дратуй їх війною, бо Я не дам тобі з його краю спадщини, бо Лотовим синам дав Я Ар на спадок.
10. Перед тим сиділи в ньому еми, народ великий, і численний, і високий, як велетні.
11. Рефаями вважалися й вони, як велетні, а моавітяни кличуть їх: еми.
12. А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль Краєві спадку свого, що дав їм Господь.
13. Тепер устаньте, і перейдіть поток Зеред. І перейшли ми потік Зеред.
14. А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли потік Зеред, тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військових із табору, як Господь присягнув був їм.
15. Також і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табору аж до решти.
16. І сталося, коли вигинули всі військові і вимерли з-посеред народу,
17. то Господь промовляв до мене, говорячи: