30. хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...
31. Бо Господь не навіки ж покине!
32. Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,
33. бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.
34. Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,
35. щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,
36. щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!
37. Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?
38. Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?
39. Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.
40. Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!
41. підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!