17. і душа моя спокій згубила, забув я добро...
18. І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...
19. Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,
20. душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...
21. Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22. Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,
23. нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!
24. Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!
25. Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!
26. Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.
27. Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,
28. нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;