7. (7-8) Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!
8. (7-9) Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
9. (7-10) А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
10. (7-11) Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
11. (7-12) Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!