38. А Ізраїльтянин мав із засідкою умовленого знака, щоб із міста підняла великий дим.
39. І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!
40. А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, аж ось усе місто піднялося димом до неба!
41. І обернувся Ізраїльтянин, а Веніяминівець перестрашився, бо побачив, що досягло його те зло.
42. І обернулися вони перед Ізраїльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в середині його.
43. Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця.
44. Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, усе це люди хоробрі.
45. І повернулися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозбирюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда.