10. Не будуть голодні вони, ані спрагнені, і не вдарить їх спека, ні сонце, бо Той, Хто їх милує, їх попровадить і до водних джерел поведе їх.
11. І вчиню Я всі гори Свої за дорогу, і підіймуться биті шляхи Мої.
12. Ось ці здалека прийдуть, а ці ось із півночі й з заходу, а ці з краю Сінім.
13. Радійте, небеса, звеселися ти, земле, ви ж, гори, втішайтеся співом, бо Господь звеселив Свій народ, і змилувався над Своїми убогими!
14. І сказав був Сіон: Господь кинув мене, і Господь мій про мене забув...
15. Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!