1. Горе тобі, що пустошиш, хоч сам не спустошений, тобі, що грабуєш, хоч тебе й не грабовано! Коли ти пустошити скінчиш, опустошений будеш, коли грабувати скінчиш, тебе пограбують...
2. Господи, змилуйсь над нами, на Тебе надіємось ми! Будь їхнім раменом щоранку та в час утиску нашим спасінням!
3. Від сильного голосу Твого народи втікатимуть, від Твого вивищення розпорошаться люди.
4. І ваша здобич збереться, як збирають тих коників, як літає ота сарана, так кидатись будуть на неї.
5. Величний Господь, бо на височині пробуває; Він наповнив Сіон правосуддям та правдою.
6. І буде безпека за часу твого, щедрота спасіння, мудрости та пізнання. Страх Господній буде він скарбом його.
7. Тож по вулицях їхні хоробрі кричать, гірко плачуть провісники миру.
8. Биті дороги порожніми стали, нема мандрівця на дорозі! Він зламав заповіта, зневажив міста, злегковажив людину...
9. Сумує та слабне земля, засоромився й в'яне Ливан, став Сарон немов пуща, Башан та Кармел своє листя зронили...