3. А що ви чинитимете в день навіщення, і наглої згуби, що прийде здалека, до кого втечете за поміччю, і де позоставите славу свою?
4. Нічого не лишиться тільки зігнутися між полоненими, і попадати між позабиваними... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!...
5. Біда асирійцеві, жезлові гніву Мого, а кий у руках його це пересердя Моє!
6. На люд нечестивий пошлю Я його, про народ Мого гніву йому накажу, щоб набрати здобичі й вчинити грабунок, і щоб потоптати його, як болото на вулицях.
7. Та не так він собі розуміє, а серце його не так мислить, бо в серці його щоб немало народів понищити та погубити!
8. Бо говорить: Хіба мої провідники разом усі не царі?
9. Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хамат не такий, як Арпад? Хіба ж не така Самарія, як Дамаск?
10. Тому що рука моя царства божків досягла, а в них більші боввани, як в Єрусалимі та в Самарії,
11. то хіба не зроблю я так само для Єрусалиму й бовванів його, як зробив я був для Самарії й божків її?
12. І станеться, як доконає ввесь чин Свій Господь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже: Навіщу я плоди гордовитости серця царя асирійського та пишноту чванливих очей його!
13. Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я бо розумний, і відміняю границі народів, а їхній маєток грабую, й як сильний, скидаю пануючих!