17. І було мені слово Господнє таке:
18. Сину людський, їж свій хліб у дрижанні, а воду свою пий у тремтінні та в журбі.
19. І скажеш до народу цього Краю: Так говорить Господь Бог на мешканців Єрусалиму, на Ізраїлеву землю: Вони хліб свій в журбі будуть їсти, а воду свою будуть пити в остовпінні, бо спустошів їхній Край від своєї повні за насилля всіх, що мешкають у ньому.
20. І поруйнуються населені міста, а Край стане спустошенням, і пізнаєте ви, що Я Господь!
21. І було мені слово Господнє таке:
22. Сину людський, що це в вас за приповістка така в Ізраїлевій землі: Продовжаться дні, і зникне всіляке видіння?
23. Тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Припиню Я цю приповістку, і більше не будуть її приповісткувати в Ізраїлі, але говори їм: Наблизилися оті дні й слово всякого видіння.
24. Бо не буде вже жодного марного видіння та підлесливого чарування в Ізраїлевім домі.
25. Бо Я, Господь, буду говорити, а яке слово говоритиму, то буде воно здійснене, не відтягнеться вже, бо за ваших днів, доме ворохобности, буду говорити слово, і його виконаю, говорить Господь Бог.
26. І було мені слово Господнє таке:
27. Сину людський, ось говорить Ізраїлів дім: Те видіння, яке він бачить, воно про далекі дні, і про далекі часи він пророкує.