19. Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили!
20. Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні!
21. Тому то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть!
22. Так говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджується люд великий із кінців землі.
23. Лука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони... Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону!
24. Як почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі...
25. Не виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо!
26. Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!
27. Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу.
28. Вони всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!...
29. Спалилося духало, від огню зникло оливо, надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено...
30. Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.