11. Того часу народові цьому та Єрусалимові сказане буде: Ось вітер палкий з лисих гір на пустині, на дорозі дочки Мого люду, не на віяння й не на очищення він!
12. Та вітер сильніший від цього прибуде Мені, і над ними Я суд прокажу...
13. Ось він прийде, як хмари, й як буря його колесниці, від орлів швидші коні його: Горе нам, бо спустошені будемо ми!...
14. Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врятований! Аж доки в тобі пробуватимуть думки марноти твоєї?
15. Бо голос доносить із Дану й звіщає погибіль з Єфремових гір...
16. Пригадайте народам оце, сповістіть ось про Єрусалим: Приходять з далекого краю його облягати, і здіймають свій крик на юдейські міста!
17. Як сторожа полів, навколо оточать його, бо він Мені був неслухняний, говорить Господь!
18. Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке, бо торкнуло воно аж до серця твого...
19. Ой, утробо моя, ти утробо моя, я тремчу! Біль серце стискає мені, і трепоче мені моє серце!... Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни!
20. Біда на біду прикликається, вся бо земля поруйнована буде, спустошені будуть зненацька намети мої, вмить завіси мої...
21. Аж доки я бачити прапора буду, буду чути голос сурми?
22. Тому, що народ мій безглуздий, він не знає Мене: вони нерозумні сини й нерозважні вони, мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра!
23. Дивлюся на землю, аж ось порожнеча та пустка, і на небо й нема його світла!
24. Дивлюся на гори, аж ось вони трусяться, і всі згір'я хитаються!
25. Дивлюся, аж ось вже немає людини, і порозліталось все птаство небесне.
26. Дивлюся, аж ось край родючий пустинею став, а міста його знищені всі від обличчя Господнього, від полум'я гніву Його...