12. Бо часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!...
13. Також оцю мудрість я бачив під сонцем, і велика для мене здавалась вона:
14. Було мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточив, і побудував проти нього велику облогу.
15. Але в ньому знайшлася людина убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу людину!
16. І я говорив: Краща мудрість за силу; однако погорджується мудрість бідного, і не слухаються його слів!
17. Слова мудрих, почуті в спокої, кращі від крику володаря поміж безглуздими.
18. Мудрість краща від зброї військової, але один грішник погубить багато добра...