6. бо як тріскот тернини під горщиком, такий сміх нерозумного. Теж марнота й оце!...
7. Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хабар губить серце.
8. Кінець діла ліпший від початку його; ліпший терпеливий від чванькуватого!
9. Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців.
10. Не кажи: Що це сталось, що перші дні були кращі за ці? бо не з мудрости ти запитався про це.
11. Добра мудрість з багатством, а прибуток для тих, хто ще сонечко бачить,
12. бо в тіні мудрости як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її.
13. Розваж Божий учинок, бо хто може те випростати, що Він покривив?
14. За доброго дня користай із добра, за злого ж розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб людина нічого по собі не знайшла!
15. В днях марноти своєї я всього набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
16. Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
17. Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм?
18. Добре, щоб ти ухопився за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоязний втече від усього того.
19. Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
20. Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила,