19. бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...
20. Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...
21. Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?
22. І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...