12. Слова з уст премудрого милість, а губи безумного нищать його:
13. початок слів його уст глупота, а кінець його уст зле шаленство.
14. Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
15. Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
16. Горе, краю, тобі, коли цар твій хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!
17. Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем, а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі, а не як п'яниці!
18. Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах.
19. Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати.
20. Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача, небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє...