14. Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!
15. Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.
16. Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
17. Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.
18. Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.
19. А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?
20. Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?
21. Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?
22. Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,
23. і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,
24. на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
25. Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,
26. і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!
27. А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,
28. бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!
29. І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!