21. що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.
22. Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.
23. Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.
24. Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?
25. А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.
26. Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями.
27. А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.
28. І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.
29. Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами.
30. А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив.
31. Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?